Нержавіюча сталь, як визначено в GB/T20878-2007, – це сталь, що характеризується нержавіючою сталлю та стійкістю до корозії, із вмістом хрому щонайменше 10,5 відсотка та вмістом вуглецю щонайбільше 1,2 відсотка. Нержавіюча сталь - це абревіатура нержавіючої та кислотостійкої сталі. Сталь, яка є стійкою до слабких корозійних середовищ, таких як повітря, пара та вода, або має нержавіючу властивість, називається нержавіючої сталлю; Сталь, стійка до хімічного корозійного середовища (кислотного, лугового, соляного та іншого хімічного травлення), називається кислотостійкою сталлю.
Через різницю хімічного складу їх стійкість до корозії різна. Звичайна нержавіюча сталь, як правило, нестійка до хімічної корозії, тоді як кислотостійка сталь, як правило, нержавіюча. Термін «нержавіюча сталь» відноситься не тільки до одного виду нержавіючої сталі, а й до понад 100 видів промислової нержавіючої сталі. Кожен розроблений тип нержавіючої сталі має хороші характеристики у своїй конкретній галузі застосування. Запорука успіху — спочатку зрозуміти мету, а потім визначити правильну марку сталі. Зазвичай існує лише шість типів сталі, які стосуються сфери застосування будівельних конструкцій. Усі вони містять 17–22 відсотки хрому, а кращі марки сталі також містять нікель. Додавання молібдену може додатково покращити атмосферну корозію, особливо корозійну стійкість до атмосфери, що містить хлорид.
Взагалі кажучи, твердість нержавіючої сталі вища, ніж у алюмінієвого сплаву, а вартість нержавіючої сталі вища, ніж у алюмінієвого сплаву.
